Українці в Республіці Сербській
Українці в Республіці Сербській (серб. Украјинци у Републици Српској / Ukrajinci u Republici Srpskoj) — громадяни українського походження, які проживають і працюють на території Республіки Сербської. Українці визнані однією з 12 національних меншин Республіки Сербської, їхні інтереси захищає Рада національних меншин Республіки Сербської. У Республіці Сербській проживає 2197 українців: 350 осіб проживають у місті Трнополе[1].
Українці становлять досить значну національну меншину в Республіці Сербській: вони проживають переважно в містах Баня-Лука, Прнявор, Козарац, Трнополе, Дервента, Лакташі, Градишка і Србац[2]. Переселилися на територію Республіки Сербської із Західної Галичини в кінці XIX — початку XX століття. У післявоєнні роки на території СР Боснії і Герцеговини проживало близько 12 тисяч українців; до 1991 року їхнє число скоротилося до 7,5 тисяч осіб, а в даний час по всій Боснії їх всього 3 тисячі. В українському селі Деветина (громада Лакташі) працювала українська школа імені Тараса Шевченка. У 1990 році поруч з церквою Прнявора відкрився найбільший український культурний центр в СР Боснії, де зараз діють розважальні та освітні програми, а також щорічно читається курс української мови. У комплексі також є бібліотека української літератури, етно-монографічний та історичний музей. У 2008 році з нагоди сторіччя початку української просвітницької діяльність у селищі Насеобина-Лишня встановлений пам'ятник першій українській школі і читальному залу на Балканах. Сучасні українці зберігають свою приналежність до етносу, оберігають свою культуру і мову. Богослужіння ведуться українською мовою, також поширюються періодичні видання українською. За даними церковних записів, українці перестали осідати в 1935 році на території сучасної Республіки Сербської[3].
Українці в Республіці Сербській сповідують переважно грекокатолицизм (98 %), є дуже невелика православна меншість (2 %) з села Хрвачани. У Прняворе в 1937 році був зведений український православний монастир, зруйнований в 1968 році як застарілий. У Республіці Сербській налічується велика кількість культових та релігійних споруд української громади:[4] одним з найважливіших є кафедральний собор Царя Христа в Баня-Луці (приход створений в 1917 році)[5]. Грекокатолицькі храми є у містах Баня-Лука, Трнополе, Прнявор, Брезик, Бошковичі, Гаєви, Горні-Детлак, Дервента, Деветина, Яблан, Хрвачани, Марічка, Доні-Срджевичі, Селіште, Діброва-Стара, Церовляни, Лішня, Брджани і Ресавац. Православні українці відвідують богослужіння в храмі УПЦ МП в селі Хрвачани.
- Культурно-освітнє товариство українців імені Тараса Шевченка (Баня-Лука)
- Товариство українців «Козак» (Трнополе)
- Культурно-освітнє товариство імені Тараса Шевченка (Прнявор)
- Культурно-освітнє товариство українців «Червона калина» (Насеобина-Лишня)
- Українське молодіжне товариство «Україна» (Прнявор)
- Українська матиця Республіки Сербської
- Товариство українців громади Градишка «Верховена»
- Дубравка Мацанович, делегат Віче народу Республіки Сербської IV скликання.
- Йосип Ступяк, уродженець Прнявора, воював в Армії Республіки Сербської під час Боснійської війни і загинув в бою; у 2016 році його ім'ям назвали вулицю в Прняворі[6].
- ↑ Украјинци из Трнопоља срцем у отаџбини. Вечерње новости. Процитовано 19 липня 2016.
- ↑ Ко су националне мањине у Републици Српској?. мањине.ба. Архів оригіналу за 6 лютого 2017. Процитовано 19 липня 2016.
- ↑ Украјинци, о нама. Савез националних мањина Републике Српске. Процитовано 19 липня 2016.
- ↑ Украјинци, вјерски објекти. Савез националних мањина Републике Српске. Процитовано 19. 7. 2016.
- ↑ Парохија Христа Царја. Жумберачки викаријат. Процитовано 25 лютого 2017.
- ↑ Прњавор: Улица названа по Украјинцу који је погинуо као припадник ВРС. Глас Српске. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016.
| Австралія та Океанія | |||
|---|---|---|---|
| Азія | |||
| Америка | |||
| Африка | |||
| Європа |
| ||
Товстим шрифтом виділено країни, що межують з Україною | |||
